Мета: ознайомити
семикласників з основними способами творення прислівників, правилами їх
наголошення; формувати загальнопізнавальні вміння аналізувати способи творення
прислівників, правильно їх наголошувати; розвивати творчі вміння утворювати
прислівники від інших частин мови різними способами; за допомогою
мовленнєво-комунікативного дидактичного матеріалу виховувати в семикласників
почуття поваги до історичного минулого нашої країни.
Внутрішньопредметні зв’язки:
Лексикологія і фразеологія:
фразеологізми з прислівниками; прислівники-синоніми.
Культура мовлення і стилістика:
правильне наголошування прислівників.
Текст (риторичний аспект):
використання прислівників у текстах науково-популярного стилю.
Соціокультурна
лінія: «Видатні українці».
Тип уроку: урок
формування практичних умінь і навичок.
Обладнання:
мультимедійна презентація, тлумачний та орфоепічний
словники, роздатковий матеріал.
ХІД
УРОКУ
І. Організаційний момент
Учитель. Добрий день, діти! Я рада вас бачити, сподіваюсь, що
і ви також. Сьогодні, 24 лютого, у нас похмурий дощовий день за вікном, та,
незважаючи на це, я всім вам бажаю сонячного
весняного настрою, бо ж незабаром весна!
ІІ. Ознайомлення семикласників з темою, метою
й завданнями уроку. Оголошення епіграфа уроку
Учитель. Діти, що ми з вами вивчаємо впродовж кількох уроків?
Діти. Прислівник.
Учитель. Сьогодні ми продовжимо знайомство з цією частиною
мови. Отже, розгорніть зошити та запишіть тему уроку: «Творення
прислівників. Правила наголошування прислівників». Діти, зважаючи на тему, чого
ви очікуєте від уроку?
Діти. На уроці я:
§
дізнаюся …(про основні способи творення
прислівників)
§
зрозумію …(як утворюються прислівники, від яких
частин мови)
§
навчуся …(правильно наголошувати прислівники).
Учитель. Варто нагадати, що ми працюємо за принципом: «Знати
необхідно не для того, щоб знати, а для того , щоб навчитися робити»(М.
Горький). Тож починаймо працювати.
Епіграфом до уроку стали слова відомого український історика, археолога, етнографа, фольклориста, лексикографа, письменника Дмитра Яворницького.
дає
уроки майбутнього і робить нас справжніми патріотами.
Д. Яворницький
ІІІ. Актуалізація опорних знань учнів
Ø Прочитати. З’ясувати тему тексту. Дібрати до
нього заголовок.
Одну з найзагадковіших археологічних культур Східної Європи відкрив у 1893
році видатний український археолог, надзвичайно обдарована людина Вікентій
В’ячеславович Хвойка. Він народився в багатодітній сім’ї в північній Чехії.
Переїхавши із Праги до Києва, В. Хвойка спочатку
вчителював і займався виведенням нових сільськогосподарських культур, за що
невдовзі його обрали членом Французької національної академії.
У Києві увагу вченого привернули високі дніпровські схили та пагорби,
мальовничі руїни і пам’ятки. Саме тут він почав серйозно цікавитися археологією, пошуками давніх культур.
В. Хвойка ввійшов в історію археології передусім як першовідкривач
трипільської культури, розвиток якої тривав близько двох тисяч років (М.
Русяєва).
Ø Назвати прислівники, ужиті в тексті. Указати
на їх розряд за значенням і синтаксичну роль.
Ø Визначити способи творення виділених
прислівників.
Але спочатку дайте відповіді на запитання:
§ Яку частину мови називаємо прислівником?
§ В чому її особливість?
§ Чим найчастіше виступає прислівник у реченні?
§ Які ви знаєте розряди прислівників за
значенням?
§ Пригадайте відомі способи словотвору.
ІV. Сприймання й усвідомлення учнями
теоретичного матеріалу
Самостійне опрацювання таблиці
Коментар учителя. Прислівники походять від усіх самостійних
частин мови: від іменників (початок → спочатку, гора → згори), прикметників
(тихий → тихо, новий → заново), числівників (два → вдвічі, перший → уперше),
займенників (мій → по-моєму), дієслів (хотіти → досхочу, сидіти → сидячи), від
інших прислівників (тепер → дотепер, завжди → назавжди).
Ø За допомогою додавання словотворчих суфіксів
і префіксів, поданих у рамці, утворити прислівники. Назвати способи їх
творення.
Тихий, новий, двоє, голос, гора, низ, ручний, мій, очі, привабливий,
мовчати, весна, український, перший, далекий, бік, північ, верх, хотіти.
Ø Дослідити, від яких слів можна утворити різні
за будовою прислівники.
Ø Зробити висновок, від яких частин мови
утворюються прислівники.
V. Виконання системи практичних завдань
творчого характеру
Ø Відновити фразеологізми, уставивши з довідки
потрібні за змістом прислівники. Пояснити значення виділених фразеологізмів.
Скласти з ними речення.
Бачити…, під стіл… ходити, …було повернутися, звалити все…,
перевертати… дном, держати… носа, видимо і…, …літати.
Довідка: на′скрізь, ви′со′ко, доку′пи, пі′шки, неви′димо, ні′де, вверх, уго′ру.
Ø Виписати прислівники, утворені:
а) від іменників;
б) від прикметників;
в) від інших прислівників.
З’ясувати спосіб їх творення.
Ø Зробити повний словотворчий аналіз
прислівника невидимо.
Ø Прочитати прислівники, правильно їх
наголошуючи. Виписати лише ті, що утворені злиттям основ слів.
Право′руч, зави′дна, повсякча′с, навко′ло, навздогі′н, мимохі′ть, мимохі′дь,
усере′дині, босо′ніж, мимово′лі, восени′, по′ночі, зра′ння, поза′очі, водно′раз,
напроло′м, зсере′дини, обі′руч, воста′ннє, внічию′, напа′м’ять.
Ø Запам’ятати слова з подвійним наголосом на′тро′є,
горі′ли′ць.
Ø За допомогою тлумачного словника пояснити
значення прислівників мимохі′ть і мимохі′дь. Скласти з ними речення.(Див.
додаток 1)
Ø Зробити словотворчий розбір «зайвих»
прислівників. Позначити в них наголос, скориставшись орфографічним словником
або словником наголосу.
Ø Для поданих прислівників характерним є
подвійний наголос. За допомогою словника наголосів або тлумачного словника
з’ясувати, у яких словах при зміні наголосу змінюється й лексичне значення.
Увести ці прислівники в самостійно складені речення.(Див. додаток 2)
Ба′йду′же, бо′ля′че, за′ра′з, га′ря′че, гли′бо′ко, голі′ру′ч, зада′рма′,
у ці′ло′му, за′вжди′, шко′да′, до′чи′ста, ви′гі′дно.
VІ. Рефлексія на рівні осмислення теоретичного матеріалу
Ø Записати прислівники, ставлячи в них наголос.
Прочитати прислівники вголос, правильно їх наголошуючи.
Де′коли, де-не′будь, дове′рху, зазви′чай, зате′пла, збли′зька, зра′ння,
ліво′руч, наві′дмаш, на′віч, навсібі′ч, надо′вго, напро′весні, на′скрізь,
неподале′ку, неспро′ста, пе′редом, віч-на′-віч, упере′мішку, ши′роко.
Ø Дібрати синоніми до прислівників неподале′ку,
де′коли й антоніми до прислівників зра′ння, збли′зька, ши′роко.
VІІ. Узагальнення зробленого на уроці
Ø Проаналізувати способи творення прислівників,
користуючись таблицею «Способи творення прислівників». Знайти «зайвий» у
кожному ряді слів.
1. Далеко, гаряче, угору, замислено, високо.
2. По-нашому, надворі, тричі, завзято, узимку.
3. Тихо-тихо, тишком-нишком, утридорога, туди-сюди, з давніх-давен.
4. Дотепер, утроє, обіруч, затемна, ніскільки.
VІІІ. Підсумок уроку. Рефлексія
1. Від яких частин мови можуть походити прислівники?
2. Які способи творення є характерними для прислівників? Які з них є
найпродуктивнішими? Довести це.
3. Назвати основні правила наголошення прислівників. Навести власні
приклади.
Учитель. А зараз пригадаймо наші очікування від уроку.
Чи справдились вони? Висловіть,будь ласка, свої враження та думки.
Сподіваюсь, що знання, здобуті під час уроку, допоможуть вам гідно подолати
найскладніший шлях.
Х. Домашнє завдання
1. Уявити ситуацію: на уроці історії ви отримали індивідуальне завдання
підготувати інформацію про видатну пам’ятку архітектури (скульптури, живопису
тощо) вашого рідного краю. Скласти пізнавальну розповідь у цікавій формі,
використовуючи прислівники задовго, зсередини, водночас, віддавна, зусібіч,
деінде, позаторік та ін.
2. Чи вважаєте ви себе патріотом свого міста (села або селища)?
Використовуючи прислівники, утворені різними способами, скласти невеликий
твір-роздум на тему «Я люблю своє місто (село)», висловивши переконливі
аргументи на підтвердження власної точки зору
Додаток
1
Мимохі′дь, присл.
- Проходячи мимо
кого-, чого-небудь; по дорозі. – Хотіли мимохідь і ми додому зазирнути, та
капітан не дозволив (Григорій Тютюнник);
- Перен. Не
зосереджуючись на чому-небудь; між іншим. – Воркує біля нього [Петрика] Василинка,
а дорослим мимохідь каже, що мати пішла до церкви, а тато щойно вийняв два
щільники і розрізає їх на шматки (Михайло Стельмах).
Мимохіть, присл. Те саме, що мимоволі. – У неділю хазяїн з хазяйкою поїхали в Царське Село.
Тарас почув мимохіть, що там уперше їздитимуть на залізниці (Оксана Іваненко);
Обіцянка самостійно влаштувати свою долю прохопилась у нього мимохіть (Олекса
Гуреїв).
Додаток
2
За′раз – тепер; зара′з – одночасно.
Ви′гідно – корисно; вигі′дно – зручно.
Немає коментарів:
Дописати коментар